Про святу Бернадетту

Марія Бернадетта Субіру народилася 7 січня 1844 року у сім’ї Франсуа Субіру та Луїзи Кастеро у Люрді. Вона була найстаршою з дев’яти дітей. 

Бернадетта була хворобливою з дитинства – можливо через це її зріст сягав лише 140 см – будучи ще малою вона перехворіла холерою, а також впродовж усього життя страждала від приступів астми. Субіру ходила до денної школи Сестер Милосердя у Невері, але досить погано читала та писала через часті хвороби. 

В той час, коли відбулися об’явлення, фінансовий та соціальний статус сім’ї Субіру опустився до того рівня, де усі вони жили в одній підвальній кімнатці, яку попередньо використовували як в’язницю. 

11 лютого 1958 року, коли Бернадетті було вже 14 років, вона з сестрою Туанет та з подругою збирали хмиз поблизу ґроти Масабіель. Саме тоді сталося перше об’явлення. В той час, коли дівчата перетнули струмок та продовжили йти, Бернадетта трішки відстала, шукаючи місце переходу де вона б не замочила панчіх. Коли вона врешті збиралася перейти струмок, то почула звук схожий на порив вітру, але нічого ніде не сколихнулось окрім дикої троянди, що росла в ґроті. З ніші з’явилося біле світло і біла фіґурка. Це було перше з 18-ти об’явлень. 

Бернадетта розказала про об’явлення приятелькам, а ті розповіли про це сусідам. Родичі не повірили Бернадетті, вважаючи що вона говорить неправду. Її мама намагалася заборонити їй ходити туди.

Однак після довгого вмовляння, 14 лютого дівчина знову пішла до храму і взяла із собою свячену воду. Коли прибула до гроти, був вже післяобідній час. Коли під час відмовляння вервиці знову об’явилася Мати Божа, Бернадетта за порадою друзів, покропила таємничу появу. Після відмовленої вервиці об’ява щезла.

18 лютого Матір Божа попросила дівчину, щоб вона приходила на те місце протягом 15 днів. В один наступних днів, 23 лютого, Богородиця поручила Бернадетті піти до місцевого пароха і попросити, щоб на її честь там було побудовано каплицю. 25 ж лютого прохання було наступним :  «А тепер йди до джерела, напийся з нього і обмийся у нім». Це джерело чудесним способом виникло, коли дівчинка почала розгрібати землю у місці, на котре вказала Діва Марія. Згодом виявилось що вода у джерелі має цілющі властивості.

Матір Божа відкрила своє Ім’я Бернадетті лише 25 березня, коли та вкотре Її спитала. На цей раз дівчина отримала відповідь «Я є Непорочне Зачаття». І хоч сама дівчина не зрозуміла значення цих слів, кюре Пейремаль, який до останнього не вірив дівчині, став стурбованим. Чотири роки перед об’явами, у 1854 році, папа Пій ІХ затвердив догмат про Непорочне зачаття Діви Марії, видавши буллу Ineffabilis Deus.

Останнє ж, 18-те об’явлення Богородиці у Люрді було 16 липня, на свято Матері Божої з гори Кармель. 

Доля ж Бернадетти склалася наступним чином. Вона вступила у 1866 році до монастиря Нотр Дам де Неверс.

Згодом вона захворіла на туберкульоз та померла у 16 квітня 1879 року у віці 35 років. 

Папа Пій XI  у 1925 році беатифікував Бернадетту Субіру, а в 1933 – канонізував. День її пам’яті – 16 квітня. Мощі святої зберігаються нетлінними.